ТзОВ Насорох

А нас вже знають, або "Феєрія почуттів"

Тривала захоплююча подорож групи колишніх та теперішніх студентів нашого інституту по містах Західної України. Вони вирішили поділитися своїми враженнями на шпальтах нашої газети:

Як кажуть: "Відпочивати завжди добре! А добре відпочивати - ще краще!". Але це звичайне слово "добре" ніяким чином не відповідає нашому зимовому відпочинку на Галичині. Українська мова багата на щирі та гарні слова, але, навіть цими словами не відобразити того настрою, тієї радості, що ми отримали від подорожі. Якщо мене спитають, що мені сподобалося найбільше, це буде все одно, що спитати у маленької дитини, кого вона любить більше: тата чи маму. Так і я не можу виділити найяскравіший момент: і збори валізи, і сам проїзд у потязі, і розміщення в маленькому приватному готелі, і наша перша екскурсія до Олеського замку, і підйомник в Буковелі, і етнічний ринок в Яремче, і червоні щоки, і зустріч Нового року, і всі собори різних конфесій у Львові, і маленьке історичне місто Золочів, де ми мешкали, і новорічний студентський настрій - все це наша незабутня подорож.

Вікторія Шпунт, студентка 3-го курсу спец.6.103

Ці новорічні свята я провела, подорожуючи по Західній Україні в колі людей, багатьох з яких сьогодні можу вважати своїми друзями. А ті враження, які отримала від подорожі до "казкового засніженого царства", залишаться в моїй пам'яті на все життя. Природа, культура, традиції, побут і навіть погляди на життя в цьому куточку нашої країни дуже відрізняються від Центральної її частини. Тому все те, що ми бачили і до чого доторкалися, викликало у нас такі позитивні емоції, якими і досі хочеться ділитися з рідними та друзями. Де тільки ми не були під час подорожі, хіба що там, де не ступала нога людини! Кожна пам'ятка для нас несла в собі конкретні історичні події давно минулих років, духовність, культуру, позитивну енергетику. А які святкові вечори нам влаштовувала Світлана Миколаївна Наливайко, депутат міської ради міста Золочів - це і зустріч Нового року, і українські народні пісні у виконанні місцевого квартету "Пори року", і вертеп у виконанні місцевих школярів. Від всього цього на душі ставало так легко і затишно, що не хотілося залишати тієї новорічної казки. І ось потяг рухається, набирає швидкості, на душі сумно, ми їдемо додому мовчазні. Вікторія Мифодіївна Амбросова, яка під час поїздки стала нам щирим другом, не могла зрозуміти, чому ми такі сумні, і коли вона запитала в нас про це, то всі в один голос відповіли: "Ми хочемо повернутися до новорічної феєрії!".

Аліса Костакова, студентка 3-го курсу спец. 6.107

Чим була подорож до Карпат для мене? Для мене ця подорож стала цілим прожитим життям. Коли забуваєш про повсякденні клопоти, про буденне. Це було 5 днів чарівного сну наяву. Важко повірити, сидячи вдома у Кривому Розі, що старовинні замки і храми у багатьох містах та містечках існують у реальному житті. Все, що ми бачили, має свою старовинну і сучасну історію, свою легенду, свою духовну силу. В Карпатах природа - то весь світ, природа - то людина... Знаєте, спільні переживання і почуття зближують людей. Емоції, що переповнювали нас, згуртували і навіть здружили нас. І та атмосфера легкості, добра і радості назавжди для мене буде асоціюватися з Карпатами: з людьми, з природою, з Новим роком, з новим життям. Нехай це і здається банальним, але то є щирою правдою. Я бажаю всім і кожному відчути те тепло людей, гостинність краю, захоплення і ейфорію, що я відчула в Карпатах.

Ольга Ахметзянова, студентка 3-го курсу спец.6.103

Пригадуючи моє новорічне перебування у маленькому містечку Золочеві чомусь пригадався фільм "День бабака". Пам'ятаєте прикінцеву фразу "Всі зміни на краще. Особливо ці". До чого я це пригадав? Та для того, що Новий рік - це домашнє свято, але якщо вже зраджувати старій як світ традиції зустрічати дванадцятикратний бій курантів разом із родиною, то потрібно було це робити саме тут, в одному з найбільш чарівних куточків України. Чи може просто дежавю: дуже багато асоціацій визвало невеличке містечко біля Львова із пенсільванським містечком Панксатоні. Маленькі, красиві, стародавні. І якщо панксатонці називають своє місто "світовим центром погоди", то як потрібно називати Золочів? Може щось на кшталт "світовий центр краси та спокою, де у пилу історії переховуються від суєти сьогодення"? Ні, можливо занадто витіювато, та й конкурентів вистачить, напевне. Мабуть, не притаманна українцям суто американська манера робити з усього "the best" і "the most". У будь-якому разі сподобалося. Сподобався замок Золочівський, хоча я чомусь завжди гадав, що оборонні замки мають бути разів у -надцять більше. Сподобалась історія міста, і те, як про неї пам'ятають. Сподобалось передмістя - виявляється, є села, у яких історія багатша за деякі великі міста! Сподобався сніг... тому, щоб він був! Повертаючись додому, бажання формулювалось чітко: "приїхати ще".

Арамаіс Касумян, асистент кафедри економіки підприємства

З роками відчуваєш наскільки важливим в житті є знання історії рідного краю, відчуття національної належності, спілкування з добрими та щирими людьми. Любов до України, до українських пісень, відчуття національної гідності, бажання покращити світ - чи не це має бути пріоритетами у вихованні сучасної молоді? З яким захопленням наші студенти слухали історію Олеського, Підгорецького та Золочівського замків, Шевченківського гаю, вивчали побут лемків, гуцулів та бойків; затамувавши подих прагнули зрозуміти сенс життя в стінах головних костьолів і храмів Львова; долучалися до таємниць гончарного мистецтва, створюючи власноруч глечики з відомої гаварецької глини, і при цьому ганяти на санчатах, неначе малі діти. Я щаслива тим, що завдяки своїй роботі маю змогу спілкуватися з талановитою та гідною молоддю. І я вдячна їм за це. А ще я вдячна талановитому організатору нашого туру, чуйній людині та гарній жінці Світлані Миколаївні Наливайко за ту феєрію почуттів, яку ми відчули і запам'ятали на все життя.

В.М. Амбросова, заст.декана ФЕУ

Позитивні відгуки про перебування на Львівщині групи учнів і студентів з Одеси. Вони вдячні нашій турагенції за добре підготовлену організацію відпочинку. Своїми враженнями вони поділились в університетській газеті "Одеський університет". Автор статті Георгій Рябой.


У жовтні цього року був відкритий новий маршрут: "По паломницьких місцях Рівненщини" (Рівне, Городок, Пересопниця)